Опубліковано: 10.07.2018 - 10:51.

Інтерв’ю про відпочинок дітей. Ольга та Олег Себісевичі, тренери школи естрадно-циркового мистецтва КП СК “Арт Спорт”.

Нещодавно група дітей, яка відпочивала на узбережжі Чорного моря, у місті Очаків, повернулася з відпочинку.

«Сонце, море, радість спілкування, затишний побут, чудовий персонал, тренування, екскурсії … все це залишило незабутнє враження про цю поїздку! Дякуємо за емоції та прекрасний відпочинок!»

Так почали свою розповідь про цю поїздку, про своїх вихованців Ольга та Олег Себісевичі, тренери школи естрадно-циркового мистецтва КП СК “Арт Спорт”.


Ми відпочивали у місті Очаків, у дитячому закладі оздоровлення та відпочинку зі спортивним ухилом Комунального підприємства Очаківської міської ради «Артанія», Миколаївської області.

Нам дуже повезло з погодою, з огляду на те, що робилося в Україні в усіх регіонах: бурі, зливи, урагани. А ми всі 7 днів перебували в теплі: вода тепла, сонце, безвітря. Діти були весь час на пляжі. Не хотіли виходити з води. Сиділи там, як кажуть, до посиніння. Ми виганяли їх, а вони все проривалися купатися.  Працівники «Артанії» весь час нам казали, щоб ми багато купалися, бо через три дні тут буде шторм та погана погода. Тому, доведеться вам сидіти в корпусі. Але, слава богу, всі дні було сонце, тепла вода, хороша погода.

Ми жили за таким розпорядком:

Підйом – 7:30, водні процедури, прибирання в кімнатах тощо

Сніданок – о 8:00. Після сніданку – пляж.

Потім обід: з 13:00 до 14:00. Після хорошого, смачного обіду у нас був тихий час.

Тихий час: з 14:00 до 16:00. Хто спав, хто дивився телевізор, все це за індивідуальними смаками кожного. Після тихого часу – знову на море. Пляжилися, купалися, загорали знову до вечора.

Вечеря – 18:30 – 19:30. Вечеряємо. Після – короткий релакс. І потім всією групою йшли на морозиво або на прогулянку. У вечері, коли заходило сонце, тренувалися на стадіоні.

Для нас адміністрація постаралася на славу: вистелили ціле додаткове поле з  татамі. Ми займаємося, хлопці футболісти тренуються поряд – ганяють у футбол.

Після тренування, діти проявляли ініціативу і ми вже всі вирішували чим займатися: то пропонує похід на дискотеку, хто грати, хто телевізор дивитися, хто на прогулянку по місту…

В 22:30 – ми намагалися всіх дітей вкладати (заганяти) спати. Бо в перші пару днів їх вкласти спати було майже не реально.

Особливо останній день – ми стерегли їх, як колись в «піонерському таборі» колись: діти з зубними пастами хотіли пробратися на територію до хлопців, щоб вимазати їх сплячих. Ми ходили в холі, через який мали пробратися дівчатка і весь час повторювали їм: «Ні, спати, спати, всі по кімнатах.» Хлопці теж намагалися пробратися на дівчачу територію.  Тільки наступає тиша, знову хтось шепчеться, пробираючись, ми завертаємо назад їх. А взагалі, це було весело було. Ми згадали своє дитинство.

В останні дні діти вже почали висловлювати бажання, що хочеться в родину, притиснутися до мами, до татка… Потім навпаки – ні, ми не хочемо додому. Нам тут так подобається. За ці 7 днів ми так здружилися, що не хочемо розлучатися один з одним.

Які умови – скільки людей жило у кімнатах?

У кімнатах жило по 4-5 чоловік дітей. Кімнати гарні. Все в прекрасному стані, після ремонту, новеньке, красиве, чисте, акуратне. Дуже класно зроблені душ, туалетна кімната, є кімната з пральними машинами… Кахель покладено у таких пастельних, красивих рожевих та бузкових кольорах.

Величезний хол, який переходив у два крила: типу жіноча половина та чоловіча.

Персонал так про нас турбувався, що коли дізналися, що ми на пляжі купували кукурудзу, відразу реагували: «Ви що, та вона може зварена ще позавчора, не свіжа. Ми ж за вас турбуємося, щоб, не дай боже, не було ніяких проблем зі шлунками. Ми готуємо все свіже. Якщо не вистачає, кажіть, ми будемо давати додаткову порцію.»

Відпочинок у місті… Містечко компактне і не дуже велике. Тому, гуляти та відвідувати щось культурно-розважальне, таких місць було не дуже багато.  Ми дітей водили на дискотеку, в музей Суворова, блукали вулицями містечка.

Було дуже чудово. Наші дівчатка на дискотеці  – були королевами. У нас же дівчатка, а всі інші більше хлопчики. Вони, як справжні кавалери: замовляють дівчаткам пісні, пригощали десертом, морозивом, тістечками… Дівчата були в променях слави присутніх, танцювали, показували гарні фігури з цирковими елементами, робили для публіки справжнє шоу. Всі на вечорі вдячно хлопали та кричали браво.

Після декількох днів відпочинку, ми вже все там побачивши то ж і проводили час у пасивному відпочинку – в основному на пляжі.

Футболісти тренуються на стадіоні. Він тут охайний, красивий, доглянутий. А ми тренувалися на пляжі. Робили піраміди, підтримки, крутили колесо, бігали… Олег вчив дітей плавати. Були й такі, які не уміють плавати.

Дехто, взагалі, перший раз відірвався від батьків. Перший раз поїхали далеко одні. Тому, ще в поїзді ставили такі запитання: «Що робити, коли людина боїться кудись їхати без батьків? На що Олег відповів коротко – потрібно звикати!»

Коли ми їхали туди в поїзді, діти до ранку не могли заснути: розмови, сміх, якісь суперечки та розповіді. Одним словом – цей галас стояв до ранку. Емоції у дітей перед відпочинком доходив до смішного: вони в п’ять ранку вже почали виносити валізки в коридор та вже одягнуті стояли в тамбурі, здали постіл провіднику. Ми їм кажемо, що ще рано, поїзд приходить у 8 годин ранку. Ідіть на свої місця, ще потрібно спати. Провідниця каже, а ви в курсі, що ваші діти взагалі не спали. А вони всі на емоціях, їм не спиться. Ми кажемо, що в курсі.

Коли їхали назад, сіли в поїзд. Погодували дітей. Нам персонал кухні спекли на дорогу булочок, дали бутербродів, соків з собою. Все, в 21:30, діти вже сплять, «хропуть» всі. Заходиш в купе, носики такі всі в гору, у кого нога звішується, хто руки з полички опустив. Ми ходимо тільки поправляємо, кросівки під матрац, щоб був такий невеличкий горбик аби діти не котилися з полички. Ходимо поправляємо ковдри, вкриваємо. Всі сопуть, а ми такі, як бортпровідники, ходимо по коридору, заглядаємо в купе та бережемо їх сон.

Нас зустріли на вокзалі автобусом. Автобус привіз нас зранку в село. Батьки, як великі пташечки, накинулися на своїх пташенят, розхапали їх, тиснуть в обіймах, розціловують. А ми такі засмучені стали, залишилися одні стояти біля автобусів. Відразу якось стало сумно та пусто на душі.

Ми ж там всі разом так згуртувалися, подружилися. Стали однією дружною сім’єю. З дітками бачимося практично тільки на тренуваннях. А там, виходить, ми пізнали їх, як вони себе ведуть в побуті, які їх смаки, як вони пристосовуються один до одного. Як у них виражається партнерство один з одним.

Але вони молодці. Спочатку ми трошки переживали, що на нас лягає така відповідальність. Стільки дітей. І за ними потрібно догляд та увага. Ми відповідали за всіх 53-ох відпочиваючих, не тільки за своїх, а й за футболістів, гирьовиків. А потім ми на стільки згуртувалися, що навіть стоячи у воді, в морі всі тренери гукали: не запливайте за буйки, назад… Бачимо хтось пливе, наш чи не наш, такого не було. «Футболісти, гирьовики, циркачі – не запливати далеко в море…» Не було розділення не наші діти. Дуже дружно жили. Навіть всі влаштовували загальні екскурсії у місто, в музей Суворо. Дуже шкода, що він там один та й то, не дуже великий. Там все в одному музеї: життя Суворова, про Другу Світову Війну, геологічний, місцевого побуту…

Ми дуже вдячні всьому персоналу бази за прекрасно організований для нас відпочинок. Персонал кухні, це чудові повари, чудові люди, які годували нас від пуза. Особлива вдячність директору Феліксович та адміністрації. У нас один хлопчик граючись в футбол забив руку, то він там так до цього серйозно поставився. Сам приїхав, забрав хлопчика та тренера, відвіз у лікарню, зробили рентген. Слава богу все обійшлося, просто забій руки був. Ось так, у всьому він допомагав особисто. Не так, як буває, поселив і забув. Та й, з адміністрації, всі наші забаганки та прохання – виконували відразу.

Ми також дуже вдячні організатором такого гарного, чудово відпочинку! Цей відпочинок не був би можливим, якби нас не підтримали Білогородський сільський голова Максим ЗУЄВ  та директор КП «Арт Спорт» – В’ячеслав Воловик. Наш колектив естрадно-циркового мистецтва отримав можливість чудово відпочити на узбережжі Чорного моря в м Очаків, спорт база «Артанія».

Дуже вдячні громаді, що підтримують своїх дітей, які активно займаються спортом та є членами мистецьких гуртків та шкіл!

no images were found

Be the first to comment on "Інтерв’ю про відпочинок дітей. Ольга та Олег Себісевичі, тренери школи естрадно-циркового мистецтва КП СК “Арт Спорт”."

Leave a comment