Валентин ПАНАСЮК, син Федора, Отаман Київського козацького полку – про козацький рух та посвяту школярів у “козачата”

Валентин ПАНАСЮК, син Федора – Отаман Київського козацького полку. Почесний Отаман Білогородської козачої сотні. Засновник козацького руху в Білогородці.

В 2011 році завдяки спільним зусиллям Валентина ПАНАСЮКА та тоді ще голови Миколи АБРАМЧУКА була зареєстрована організація «Білогородська козача сотня».

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА: Козача сотня була зареєстрована ще у 1648 році та відродилась тільки у 2011 році.

Згідно Статуту «Білогородської козачої сотні» Валентин ПАНАСЮК 5 років пробув Отаманом, а потім передав свої повноваження своєму помічнику та заступнику – Євгену ПОЛІЩУКУ. Вже з 2018 року він є Отаманом «Білогородської козачої сотні».

За заслуги перед козацтвом, які він зробив для Білогородської громади, йому надали звання «Почесний Отаман». Звання в українському козацтві – генерал-хорунжий. Але, як людина, яка не визнає козацькі звання генералів, він залишився полковником. В Українському козацтві генералів не було! Був полковий устрій і найвище козацьке звання було – полковник.

Ми поспілкувалися з нашим “Почесним Отаманом” про будні козацького руху нашої Білогородської громади  сьогодні.

Валентин ПАНАСЮК про посвяту учнів у козачата. 

“31.01.2019 в с. Бобриця, яка підпорядкована Білогородській козачій сотні, був проведений урочистий захід. Хочу звернути увагу, що це вже 3-й захід, який ми проведено. Прийняття учнів Бобрицької ЗОШ I-III ступенів №1 в козачата.

Треба сказати, що вони дуже активно з нами співпрацюють. Бувають з нами на всіх заходах,  які ми організовуємо, виїжджають, виступають. Ця громада дуже серйозно ставиться до козацького руху, активно вивчають історію козацького руху.

Ви добре знаєте, що Україна – козацька держава! Дехто посміхається, коли це чує. На жаль, Радянський Союз та його ідеологія зробили все, аби витравити  дух козацтва в українців. Голодом та розстрілами  знищили кращих синів і дочок. До Майдану та після – ми були і стали зовсім різними. Ми змінилися. До Майдану Гімн України сприймався якось буденно, він просто був. А після буремних подій на Майдані вся нація вже почала усвідомлювати святі слова Гімну. Хоча тільки один куплет співається в Гімні, треба знати ще й другий і третій, бо там ще потужніші та глибші за змістом слова. Ці слова повинні бути форпостом нашої козацької діяльності в громадах Києво-Святошинського району, Київської області, ну, і взагалі, – в Україні.

Загальноосвітня школа дуже активно підготувалась до посвяти у козачата: дуже приємно було почути, як діти і співали, і виступали з козацькими гаслами, промовами, девізами. Ми їм ставили питання, що таке козак? Що це за людина та яким він має бути? Вони гарно та активно відповідали; знали яка зброя у козаків була, які в них були атрибути, як вони воювали та якими були.

Ви знаєте, дуже приємно усвідомлювати, що з дітками працювали як вихователі, і вчителі, так і директор школи (вона теж є нашою козацькою Берегинею). На цьому заході був присутній голова сільської ради, він є отаманом Бобрицького козацтва, що входить в нашу Білогородську козачу сотню. Він привітав діточок, вручив їм подяки та знаки на яких надруковано, що вони вже з цього дня козачата.

Ну, а Отаман козацького полку, і, почесний президент Центру патріотичного виховання, вручив їм перші козацькі документи. Це універсали, де написано, що вони після прийняття обіцянок козака вже отримали цей документ і можуть з гордістю носити перше козацьке звання «козача».

Далі, після цієї школи, вони підуть вчитися вже в першу чи другу Білогородську школу, вони будуть нести це почесне звання «козача». У подальшому вони матимуть звання «джури».

Коли виростуть і захочуть отримати козацьке звання – «козак», ось тоді вони складатимуть присягу і будуть вже в нашому козацькому середовищі, лицарями, козаками, які відстоювали незалежність України, нашої віри. Додам, що багато з них і до сьогодення відстоюють незалежність на Сході України в бойових діях проти російських загарбників, сепаратистів, чи як там можна їх назвати на сьогоднішній день – прибічників російської ідеології підкорення України. Ми їздимо на передову, як представники від Українського козацтва, приймаємо їх в козаки. Вони самі про це просять, бачать в цьому величезну енергетичну наснагу. Раз Україна козацька держава, то вони повинні бути козаками…

А серед тих учнів, яких посвячували у козачата, які класи були і скільки їх було?

Серед них були учні перших та других класів. На сцені також вийшли дітки, які були прийняті раніше. 

Саме цього дня було прийнято в козачата десять дітей.

Звертаю увагу на те, що все це проводилось з дозволу батьків! Ми не можемо насильно пропагувати та заставляти це робити. Це бажання повинно йти від душі, від серця, від бажання батьків.

В козачата дітей посвячували в Будинку культури. А вже потім, в школі, їм накрили святкові столи, вони обідали по козацькому. Отаман пригостив їх солодощами та іншими смаколиками.

Цього дня дітки були наділені особливою увагою від сільської адміністрації і від козаків. Було дуже приємно бачити їх радісні обличчя і приємно чути оплески, якими супроводжували цей захід батьки цих дітей.

Be the first to comment on "Валентин ПАНАСЮК, син Федора, Отаман Київського козацького полку – про козацький рух та посвяту школярів у “козачата”"

Leave a comment